Казки В. І. Даля
Сценарій казки для 1-6 класів
ДІВЧИНКА СНІГУРОНЬКА
Перша сцена: вікно баби й діда, ліжко, піч,гурт дівчат за вікном грають у сніжки,собака сидить поруч вікна
В.І.ДАЛЬ (сидить на імітованому кріслі і розповідає казку)
Жили собі дід та баба, і не було в них ні дітей, ні онуків. От вийшли вони якось у свято за ворота подивитися на чужих діток, як вони зі снігу грудочки качають, у сніжки грають. Підняв дід грудочку та й каже:
ДІД— А що, бабо, якби у нас з тобою була дочка, та така біленька, та така кругленька!
Д: Баба на грудочку подивилася, головою похитала та й каже:
БАБА— Що ж поробиш — нема, то й узяти ніде.
Д: Але дід приніс снігову грудочку в хату, поклав у горщечок, накрив шматиною і поставив на вікно. Зійшло сонечко, нагріло горщечок, і сніг почав танути. Раптом чують старі — пищить щось у горщику під шматиною.(поява Снігуроньки)
Д: Вони до вікна — зирк, а в горщику лежить дівчинка, білесенька, як сніг, і кругленька, як грудка, та й каже їм:
СНІГУРОНЬКА— Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу зліплена, весняним сонечком зігріта й нарум'янена.
Д: Дід та баба зраділи, вийняли її, заходилася баба для неї хутенько кроїти та шити, а дід, загорнувши Снігуроньку в рушничок, почав її заколихувати:
(пісню виконують подружки за вікном)
Спи, наша Снігуронько,
Дівонько-красуненько,
З весняного снігу зліплена,
Весняним сонечком зігріта!
Ми будем тебе напувати,
Ми будем тебе годувати,
У барвисту сукню наряджати,
Уму-розуму навчати!
Д: От росте Снігуронька на радість дідові й бабі — та така вже розумна, така вже тямуща, що такі тільки у казках і живуть, а насправді не бувають.
Усе йшло в діда й баби як по маслу: і в хаті добро, і в дворі непогано, худобина зиму перезимувала, птицю випустили з хати надвір. А як загнали її у хлів, тут і скоїлося лихо:
Друга сцена: поява лисиці перед собакою
Д: прийшла до дідової Жучки лисиця, вдала, що заслабла, і давай Жучку благати, тоненьким голосом умовляти:
ЛИСИЦЯ— Жучечко, Жучко, біленькі ніжки, шовковий хвостику, пусти в хлівець погрітися!
Д: Жучка, пробігавши у лісі за дідом цілий день, не знала, що баба птицю у хлів загнала, зглянулась над хворою лисицею й пустила її туди. А лисичка двох курок задушила та з собою прихопила.
Як довідався про це дід, то Жучку відлупцював і з двору прогнав.
(дід проганяє Жучку, а баба і Снігуронька його жаліють)
ДІД— Іди,— каже,— куди хочеш, бо сторожувати, бачу, ти нездатний!
Д: От і пішла Жучка, плачучи, з дідового двору. А жаліли Жучку лише баба та дівчинка Снігуронька.
Третя сцена:Снігуронька йде з подружками у ліс
Д: Настало літо, почали ягоди дозрівати. От кличуть подруги Снігуроньку в ліс по ягідки.
ПОДРУЖКИ: 1- Снігуронько, ходімо з нами по ягоди
2 Діду, бабо, відпустіть Снігуроньку з нами в ліс по ягоди.
3 Ми її від себе не відпустимо, всі разом будемо
СНІГУРОНЬКА:- Відпустіть,бабусю, дідусю, я так хочу з подружками піти – погуляти, ягід назбирати.
ДІД:- Ну що,бабо,хай іде наша онучка,що їй з нами , старими сидіти.
БАБА: - Добре йди, онученько,погуляй, ягідок назбирай, та не барися, швидше повертайся.
От і побігли дівчата з Снігуронькою, взявшись за руки,(водять хоровод) а як у ліс прийшли та побачили ягоди, то про все й забули, розбіглися в різні боки, ягідки збирають та перегукуються, в лісі одна одній голос подають. Ягід понабирали повні козуби, а Снігуроньку в лісі загубили.
Почала Снігуронька голос подавати — ніхто їй не відповідає. Заплакала бідолашна, пішла дорогу шукати, та ще більше заблукала.
Четверта сцена: Снігуронька,ведмідь,вовк,лисиця,Жучка – усі виходять із-за куліс по-черзі)
Д: От вилізла вона на дерево-пеньок й кричить:
СНІГУРОНЬКА— Агов-агов!
Д: Іде ведмідь, хмиз тріщить, кущі гнуться.
ВЕДМІДЬ— Чого ти, дівчино, плачеш, чого, красуне, ридаєш?
СНІГУРОНЬКА— Агов-агов! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу зліплена, весняним сонечком нарум'янена, випросили мене подруги у дідуся, у бабусі, в ліс завели й покинули!
ВЕДМІДЬ— Злазь,— каже ведмідь,— я тебе додому доведу!
СНІГУРОНЬКА— Ні, ведмедю,— відказує дівчинка Снігуронька,— я не піду з тобою, я боюсь тебе — ти з'їси мене!
Д: Ведмідь і пішов. Біжить сірий вовк.
ВОВК— Чом, дівчино, плачеш, чом, красуне, ридаєш?
СНІГУРОНЬКА— Агов-агов! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу зліплена, весняним сонечком нарум'янена, випросили мене подруги у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, завели сюди та й покинули!
ВОВК— Злазь, я доведу тебе додому,— каже вовк.
СНІГУРОНЬКА — Ні, вовче, я не піду з тобою, я боюсь тебе — ти з'їси мене!
Д: Вовк і пішов. Іде Лисиця Патрикіївна.
ЛИСИЦЯ— Чого, дівчино, плачеш, чого, красуне, ридаєш?
СНІГУРОНЬКА — Агов-агов! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу зліплена, весняним сонечком нарум'янена, випросили мене подруги у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, завели сюди та й покинули!
ЛИСИЦЯ—— Ой, красуне! Ой, розумнице! Ой, бідолашечко моя! Злазь-но мерщій, я тебе хутко додому доведу!
СНІГУРОНЬКА — Ні, лисице, облесливі твої слова, я боюся тебе — ти мене до вовка заведеш, ти мене ведмедеві віддаси... Не піду я з тобою!
Д: Почала лисиця навколо дерева кружляти, на дівчинку Снігуроньку позирати, з дерева її зманювати, а дівчинка не злазить.
ЖУЧКА— Гав, гав, гав! — загавкав собака в лісі.
Д: А дівчинка Снігуронька загукала:
СНІГУРОНЬКА — Агов-агов, Жучечко! Агов-агов, люба! Я тут — дівчинка Снігуронька, з весняного снігу зліплена, весняним сонечком нарум'янена, випросили мене подруженьки у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, завели сюди та й покинули. Хотів мене ведмідь однести, я не пішла з ним; хотів вовк відвести, я відмовила йому; хотіла лисиця виманити, я не дала себе обдурити, а з тобою, Жучко, піду!
Д: Як почула лисиця собачий гавкіт, то так стрепенула хутром своїм, тільки її й бачили.
П’ята сцена:Снігуронька й Жучка йдуть до діда й баби
Д: Злізла Снігуронька з дерева, Жучка підбігла до неї, поцілувала її, все личенько облизала й повела додому.
Стоїть ведмідь за пеньком, вовк — на галявині, лисиця по кущах шастає.
Жучка гавкає, заливається, всі її бояться, ніхто не підступиться.
Прийшли вони додому. Дід та баба на радощах заплакали, Снігуроньку напоїли, нагодували, спати поклали, ковдрою накрили:
(подружки співають за вікном колискову)
Спи, наша Снігуронько,
Дівонько-красуненько,
З весняного снігу зліплена,
Весняним сонечком зігріта!
Ми будем тебе напувати,
Ми будем тебе годувати,
У барвисту сукню наряджати,
Уму-розуму навчати!
Д: Жучці старі пробачили, напоїли молоком, гнів на милість змінили, на попереднє місце повернули, стерегти двір поставили.
Учитель: Ось і казочці кінець,а хто слухав молодець, і стал вони жити-поживати і добра наживати.
(Виходять актори на сцену і вчитель їх представляє глядачам
