Фролова Валерія Русланівна,
Студентка 1 курсу,
спеціальності «Слов`янські мови та літератури»
Таврійського національного університету
ВЕСНЯНИЙ ПОДИХ ЛЮБОВІ
Здавалося, саме цього року весна буде ранньою. Зима швидко залишала свої позиції. Повітря було свіжим, тільки відступив морозець. З самого ранку яскраві промінчики сонця змушували плакати останні бурульки на дахах. Наче кришталеві, бурульчасті сльози з`єднувалися в струмочки, бігли по асфальту, землі, що звільнилася від снігу і була готовою прийняти весняну вологу. Дерева одразу стали стрункішими, немов прокинулися від зимового сну, розправили й простягнули свої гілки назустріч теплу.
Поряд із житловим масивом тягнувся ліс. І про те, що сюди вже зазирнула весна, свідчили чорні проталини і острівці снігу, що підтанув. Пробиваючи тонкий мерзлий шар, з-під снігу з`явились синенькі проліски.Ліс поступово вкривався яскравим килимком із візерунками ранньовесняних квітів. Лагідні синенькі квіточки у маленьких кущиках поєднувались з ніжно-зеленим листячком. Такі собі невеличкі сім`ї пролісків. І міцно тримаються вони, не лякаючись весняного нічного заморозку. Перші медоносні квіти...
Сашко, мов зачарований, дивився на синьо-блакитну лісову галявину. Аромат лісу п`янив. Це була приємна суміш ще морозного повітря з тонким, ледь вловимим, ароматом пролісків. Неперевершене відчуття! Сашко вдихнув смачне повітря. Знову подивився на проліски. Зірвати чи не зірвати?! Мамі так подобаються квіти, вона зрадіє, коли отримає маленький букетик. Хлопчик подивився навкруги. Маленькі кущики вабили. Подумки відмітив: "Шкода їх роз`єднувати, адже вони ростуть всі разом і здається, ця рослина занесена в Червону книгу. Таку красу варто охороняти".
Проте згадав мамину усмішку і нахилився над пролісками. Доторкнувся до кущика - пелюстки квіток ніби стиснулися, кущик загойдався. Дитина відчула лагідний дотик природи і разом з тим беззахисність рослини. Ще раз окинув поглядом місцевість. "Не можна нищити таку красу! - вирвалося ніби з душі - Я краще подарую мамі цей дивовижний куточок лісу, вона зрозуміє і зрадіє. Тільки б ніхто не зіпсував цієї мальовничої картини!".
Вихідний день передував жіночому святу. Сашко попросив маму на прогулянку до лісу - послухати весняну музику природи. ...Він провів її обережно, підтримуючи за руку: було слизько. Ось і знайоме місце! Квітковий килим ще більш піднявся: квіти тягнулися до сонця. "Матусю, я дарую тобі цю весняну фантазію!" - хлопчик обвів рукою у просторі. Жінка вдихнула свіжий весняний аромат, на її обличчі з`явилась усмішка, що так сподобалась синові. "Дякую, синку, яка дивна картина і чудові весняні фарби! - мама не приховувала захоплення, обіймаючи Сашка, - дуже приємно, що ти розумієш красу природи Я зачарована!". "Яка ж вона в мене гарна і розумна, як я люблю її", - подумав Сашко.
Потім вони гукали весну, а вітер підхоплював слова і ніс до верхівок дерев і далі, у неосяжний простір.
